Коли ти у тилу говориш за військового зарплату,
Хоть на секунду вдумайся, як чекають діти тата!
Коли ти кажеш, що у нього тепер же слава,
Так вдумайся, що відчуває у чеканні його мама!
Коли тобі здається, його місцезнаходження омана,
Ти навіть не уявляєш, що відчуває його кохана!
Поки ти в тилу смакуєш закордонні вина,
У нього весь час під ногами рашистські міни.
А поки ти в черговому кафе шукаєш розради,
В твого ж ровесника летять над головою гради.
І поки ти куштуєш з мангалу свіжий шашлик
У нього над головою шум і поряд страшний крик.
Коли тобі вже так "надоїла" щоденна рутина,
У нього на очах сьогодні знову вбили побратима.
І коли ти кажеш, що втомився, болять руки,
А у нього +35 і ще й бронижелет, як каменюка.
Коли ти йдеш собі одяг новий купувати,
Він сотий день в єдиній формі і працює, і лягає спати.
Він шукає способу хоч якось додзвонитися додому.
І знаєш завдяки кому у тебе спокій? -
Завдяки тому, хто сидить зігнутим в окопі.
І знаєш завдяки кому спокійно можеш спати?-
Тому, кого щосекунди чекає дитина, дружина і мати!
І поки він там гонить рашистів і Україну боронить,
Сім'я про його повернення додому Бога молить!
Тож перед тим, як говорити за його зарплату,
Подумай, завдяки кому сьогодні ти лягаєш спати!
Волобуєва (Окоча) Олена
Комментариев нет:
Отправить комментарий